Мене звати Дмітрій, мені 23 роки.

Я з невеликого селища під містом Шахти, останні півроку мешкаю в Таїланді.

Познайомився із покером у 14 років. У 2020 році покинув інститут та почав активно грати. Я потрапив у хороший на той час фонд і за півтора роки зміг пройти від ABI 4 до 20. У FiatLab прийшов за рекомендацією друга. Тут прогрес пішов значно швидше – за рік я виріс із ABI 20 до 70-80.

Покер – гра, в якій немає правильних відповідей. До занять я підходжу так само – розумію, що універсального формату не
існує і кожен учень засвоюватиме інформацію по-своєму, тому намагаюся підлаштовуватися та адаптуватися, щоб знайти підхід до кожного.

–

Мене звуть Сергій, мені 29 років. Я з України, місто Вінниця.

Я граю приблизно чотири роки. Почав 2015 року, з грою мене познайомив друг. Я почав активно грати і зрозумів, що хочу підніматися лімітами, рости, але без фонду далеко не піду. Я прийшов у FiatLab у серпні 2022.

Спочатку підлаштуватися було складно, гра змінювалася, доводилося виходити із зони комфорту, але потроху я почав розривати, оформив та оновив бесткеш, став викладачем. На заняттях я намагаюся знаходити проблемні місця у студентів та працювати над ними, доки ми їх не виправимо. У FiatLab я знайшов професійний підхід до навчання та розвитку гравців. Я тут, бо хочу стати успішним.

–

Моє ім’я Денис, мені 40 років, я з Білорусі.

Професійно грати в покер я почав два роки тому, коли після президентських виборів справи у бізнесі стали стрімко погіршуватися – так хобі стало ще й роботою.

З самого початку покерної кар’єри граю у фонді – спочатку це був ФанФарм, зараз FiatLab, що вкрай позитивно позначилося і на фінансових результатах, і на розумінні гри в цілому – поодинці просто не вистачить ресурсів та можливостей для розвитку. Досягши певного рівня, я зрозумів, що мої знання безперечно будуть корисні менш досвідченим гравцям, і почав викладати. Прагну навчити учнів думати і не приймати поспішних рішень, адже кожне рішення – гроші.

Антон Sacrisfoll, 28 років. Родом я з Білорусі, культурної столиці Гродно.

Вже більше року мешкаю у Чорногорії. Покерне ком’юніті тут багатьом допомогло забутися – я, наприклад, став грати дорожче разів у чотири, виграв серійний Sunday Million за 215.

Маю ступінь магістра технічних наук, кілька років попрацював на заводі, де зрозумів, що треба щось міняти і почав грати в покер. Це був усвідомлений вибір, не з любові, як багато хто говорить. Для мене покер – це свобода: свобода геолокації, фінансова свобода, свобода у робочому графіку. Завдяки покеру я живу, а не виживаю. Запорукою успіху вважаю роботу над грою – обов’язково потрібно самому щось робити, байдуже мало чи багато, головне працювати.

Ворк хард, плей хард, кооолд!

–

Мене звуть Паша, мені 44 роки.

До березня 2022 року жив у Москві, зараз перебуваю у “відрядженні” в Казахстані.

У покер лудив ще давно, але серйозно глянув на нього тільки в 2019 році. Через рік вступив до ФанФарм, де в результаті потрапив в першу лігу в групу Льоші Fiat.

Слідуючи за найкращими, практично з перших днів заснування перебуваю у FiatLab, де також викладаю та працюю у відділі аналітики. Мені напевно є, що розповісти учням, адже я сам навчався у найкращих, у т.ч/ і Льоші Fiat.

Покер – гра, де кожен, хто не лінується, навчається і багато катає, може досягти успіху. Але завжди слід пам’ятати, що якщо ти зупинився в розвитку, хоч би яким крутим гравцем ти був, тебе дуже швидко наздоженуть і переженуть.

Мене звуть Алєксєй, мені 35 років. Народився і донедавна жив у Мінську. Зараз мешкаю в Аргентині, де планую затриматися надовго.

Спочатку грав заради інтересу, але після хвилювань у Білорусі у 2020 задумався про переїзд і зрозумів, що покер – те, що дозволить мені не бути прив’язаним до місця. Рішення прийняв за один день – це найбожевільніший вчинок у моєму житті.

Закінчуючи співпрацю з попереднім фондом, я вже знав, що моє місце у FiatLAb. Тут я почав викладати, що дало змогу самореалізуватися. Мій коник — тривалі заняття, і результати моїх учнів підтверджують їхню корисність. Вважаю, що будь-якому гравцю в покер, хоч би яким генієм він не був, потрібна дисциплінованість у всіх аспектах. І, звичайно, завжди необхідно залишатися позитивним і не засмучуватися тимчасовим невдачам.

Мене звуть Ваня, мені 33 роки. Я з Білорусі, місто Гомель.

Покер прийшов у моє життя в 2012 році, коли на студентській вечірці мені запропонували зіграти в цікаву гру, яка орендувала у мене в голові житлову площу і досі не збирається з’їжджати!

Мій професійний шлях розпочався зі вступу до ФанФарм у 2020 році. У FiatLab я прийшов у лютому 2022 року, а ще за рік почав викладати. Шлях був тернистий, але це лише загартувало мене і бістонуло як гравця!

FiatLab — це університет, який зібрав у себе провідних фахівців, а я звик навчатися лише у найкращих, тож я тут!

–

–

Мене звуть Даня. Мені 22 роки, я з Києва.

Чотири роки тому я навіть не думав грати в покер, але натрапив на відео з навчанням, зацікавився та почав грати. Катав фріроли, центроли на паті, подав заявку до фонду, на що отримав відмову. Виправив помилки і через пару місяців подався знову, мене одразу взяли.

Після того, як відкатав контракт, перейшов у FiatLab, де приблизно через півроку став бакалавром і викладачем. Студентів навчаю бити поле своїх лімітів із гарним ROI! Вважаю, що головне – це дисципліна в усьому: у побудові режиму та сітки турнірів, занять, дистанції, у ставленні до гри.

Мене звуть Дмітрій Digger, мені 29 років. Я родом із Гомеля, а зараз живу у Варшаві.

Починав грати ще підлітком на playmoney, потім поєднував гру у SNG турнірах із навчанням в університеті. Якоїсь миті довелося вибирати – працювати геологом, переучуватися в IT або повертатися в покер. Я вибрав найскладніший шлях: у 2018 почав грати МТТ-турніри, потім грав та тренував в інших фондах, і ось – я у FiatLab.

Своїх студентів люблю провокувати та виводити із зони комфорту, при цьому дотримуюсь балансу, щоб нікого не образити. Я вважаю, що ключ до успіху в покері – це трудова дисципліна, бажання бути першим, і, звичайно, любов до гри та роботи над нею.

Мене звуть Алєксандр, родом із Гомельської області, Білорусь. Нині живу із сім’єю в Чорногорії.

У покер граю сім років. У FiatLab прийшов до найкращих викладачів, у грамотно збудований освітній та робочий процес, у здорову атмосферу. Нині я бакалавр, викладаю у студентів. Працюю в саппорті (допомагаю з загальними питаннями та з FiatHud), беру участь у групі Паскаль.

Вважаю, що потрібно сприймати покер як улюблену роботу і не дозволяти емоціям впливати на дії за столом покеру, сприймати невдачі як частину робочого процесу.